Для допитливих

31 січня 2021 р. - День гарячого шоколаду (National Hot Chocolate Day) 

    У кожного свій смак і вподобання, проте гарячий шоколад полюбляють майже всі. Деякі навіть вважають його не просто напоєм, а справжнім десертом. Особливо, коли його прикрасити маршмелоу чи цукатами. Насолодіться чашечкою корисного та смачного гарячого шоколаду з людьми, яких любите!

Трохи з історії напою.

    У 1519 році на узбережжі Мексики висадився іспанський генерал Ернан Кортес. На прийомі, влаштованому на честь гостей, вождь ацтеків Монтесума II пригощав іспанців збитим густим напоєм з какао-бобів з ваніллю, пекучим перцем і спеціями, який подавали в чашах з чистого золота. Цей напій ацтеки називали «чоколатль» (пінна вода). Від ацтекського chocolatl і пішло слово chocolate — «шоколад». Чоколатль індійці пили холодним, будучи упевненими, що він — джерело мудрості і підвищує потенцію, якою особливо славився Монтесума. Він випивав у день велику кількість чоколатля, який, за його словами, «молодив тіло і прояснював розум».

    1527 року після повернення на батьківщину Кортес привіз з собою разом з какао-бобами й спосіб приготування чоколатля. Згодом почалися регулярні поставки какао з плантацій Мексики, що належать Кортесу.

    У 1606 у флорентієць Франческо Карлетті ввів в ужиток цей напій в Італії. Карлетті вдалося навчитися складанню оригінального шоколадного напою у черниць мексиканського міста Оахака. Італійці високо оцінили споживчі властивості продукту і першими налагодили масове шоколадне виробництво.

    У середині XVIII століття у Франції відкрилися перші кондитерські, де кожен охочий міг поласувати цим напоєм. До 1798 року в Парижі налічувалося вже близько 500 таких закладів. А в Англії шоколадні клубні будинки стають популярнішими за чайні та кавові салони.

    У 1765 році про шоколад дізнаються і у США завдяки Джону Ханнону, послу Великої Британії, а також доктору Джеймсу Бейкеру, який на паях з Ханноном побудував першу шоколадну фабрику в Америці у штаті Массачусетс.

    1828 року голландський хімік Конрад Йоганн ван Хаутен зробив революційний винахід. Його прес дозволив віджимати зайве масло з порошку какао, він ставав більш рихлим і легко розчинявся у воді і молоці. Якість гарячого напою покращилась. Але найголовнішим виявилося відкриття того, що додавання отриманого какао-масла у колишній порошковий шоколад дозволило добитися його затвердіння. Так з'явився сучасний твердий шоколад.

    З 1848 року практично одночасно всі європейські країни перейшли на рецептуру шоколаду, яка використовується досі. У терте какао з цукром і ваніллю додавали 30-40% какао-масла і випускали справжній «твердий» шоколад.

30 січня, кулінари усього світу відзначають День круасана. 

Популярні булочки налічують більш ніж 300-річну історію. Як не дивно, але  батьківщина круасанів - не Франція.

Батьківщиною цієї випічки є Австрія. Так, перші круасани стали випікати у XVII в. у Відні в честь перемоги над Османською імперією. Саме тому їм надали форми півмісяця: таким чином місцеві пекарі висміяли символ, зображений на прапорі ворожої держави.

Але став би він настільки популярним, якби не королева Марія-Ануанетта, дружина короля Людовика XVI? Саме вона, любителька солодкої здоби, ввела у Франції моду на рум'яні австрійські булочки - круасани. Саме для неї і стали випікати "французькі" круасани. При цьому королева вимагала готувати круасани тільки для неї.

Найбільшої популярності круасан набрав після Французької революції.

Август Занг, австрієць, який заснував віденську пекарню в Парижі в 1839 році, як кажуть, популяризував круасан у Франції саме після Французької революції. Варто зазначити, що рецепт тіста розвивався протягом десятиліть, і зараз французи створили легшу і листкову версію віденського хліба.

Існує безліч рецептів тіста для круасанів, але традиційно їх виготовляють з використанням дріжджового листкового тіста і масла або маргарину. Тонкі шари тіста покривають шаром масла або маргарину, а потім складають один на одного. І так роблять, до тих пір, поки не буде отримано більше п’ятдесяти шарів тіста. Чим більше шарів, тим крутіший круасан!

Справжні круасани - без начинки.

Класичні круасани ті, які без начинки. Проте зараз в булочних пропонується величезна різноманітність цієї випічки з різноманітними наповнювачами: з солодкими джемами, вершковими кремами, з беконом і салатами.

В середньому, французи віддають за один круасан близько 80 гривень. А найдорожчий коштує більше 50 тисяч гривень. І це не дивно: кондитер Домінік Ансель додав в випічку крафтового шоколад з шафрановим маслом, а прикрасив кульками з рожевого шампанського і їстівним золотом.

Але найдорожчий - не найбільший. Україна також увійшла в історію. У 2013 році кондитери з Кременчука приготували найбільший круасан в світі і потрапили до Книги рекордів Гіннеса. Солодка булочка важила цілих 5 кг. Кондитери працювали над нею два місяці і спекли тільки з шостої спроби.

Бажаємо вам ідеального ранку з філіжанкою кави та смачним круасаном.

29 января отмечают День кукурузных чипсов. 

    Кукурузные чипсы впервые были изобретены в 1930-х годах Чарльзом Элмером Дулином.

    Данный продукт является наиболее полезным, чем другие виды чипсов. В Мексике их называют «начос». Чипсы изготавливают из кукурузной муки. Они очень хрустящие и ароматные. Традиционно имеют форму треугольника, которая удобна для употребления закуски с соусом. Обычно начос подают на стол с соусом сальса или гуакамоле.

    Сегодня существует множество рецептов кукурузных чипсов. Встречаются чипсы треугольной и круглой формы, посыпанные различными видами приправ. Кукурузные чипсы очень сытные и сухие, поэтому их всегда подают с соусом. В России популярным дополнением к чипсам считаются сырный и сметанный соусы с зеленью.

    Если стоит выбор, какие чипсы более безопасные, то предпочтение рекомендуется отдавать кукурузным. В них намного меньше крахмала и трансжиров, чем в картофельных.

    Вред начос могут вызвать у людей:

- с повышенной кислотностью желудочного сока — после злоупотребления может появиться изжога, тошнота, расстройство кишечника;

- с язвенной болезнью и хроническим гастритом;

- при заболеваниях печени;

- при нестабильной работе почек — перегрузка мочевыделительной системы вызывает появление отеков;

- при артериальной гипертензии — из-за большого количества соли вода удерживается в организме, повышается артериальное давление;

- при подагре — может возникнуть обострение.

    Регулярное употребление начос опасно тем, что увеличивается вероятность развития атеросклероза и сахарного диабета, развивается ожирение. Кулинарные добавки, которые содержатся в чипсах, опасны как аллергены. Поэтому при вводе в рацион нового продукта следует анализировать собственные ощущения.

    Чем дольше чипсы остаются открытыми, тем больше они подвергаются воздействию окружающего воздуха. Именно этот фактор влияет на данный продукт таким образом, что он становится несвежим. Лучший способ сохранить чипсы свежими — хранить их в прохладном, сухом месте. Отличным вариантом будет достать их из оригинальной упаковки и поместить в герметичный контейнер. Если под рукой нет подходящей емкости, можно приобрести зажимы для пакетов и хранить чипсы в оригинальной упаковке.

    Не стоит забывать и о правилах личной гигиены при употреблении кукурузных чипсов (тщательно мыть руки перед употреблением).

2020 р.

День слов`янської писемності та культури.

 «Кожне слово має свій смак, є слова гіркі, як полин, є недостиглі, терпкі, як дикі кислиці, є слова незабутньо-солодкі».

24 травня щорічно у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.  Це свято так і називається – День слов’янської писемності та культури.

Князь Ростислав, що очолював Велико-Моравське князівство, звернувся до візантійського імператора Михаїла з проханням: прислати вчителів, які знають слов’янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо.

З цією місією поїхали до Моравії Кирило і Мефодій. Творці слов’янської азбуки народилися в македонському місті Солуні (сучасне Салоніки). Їхній батько був болгарин, мати – гречанка. У сім’ї росло семеро дітей. Костянтин був наймолодшим (827-869), пізніше прийняв ім’я Кирило. Михаїл (820-885) – у чернецтві Мефодій. Брати отримали блискучу освіту.

Становлення слов’янської писемності було нелегким. Офіційною датою створення слов’янської писемності вважається 863 рік. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» за іменем одного із братів, Кирила. Крім того, брати-греки переклали на слов’янську мову Євангеліє, Апостол і Псалтир.

Заслуга Кирила і Мефодія в історії культури велика: по-перше, Кирило у 863 році розробив першу впорядковану слов’янську азбуку і цим поклав початок розвиткові слов’янської письменності; по-друге, Кирило і Мефодій переклали з грецької мови багато книг, що стало початком формування старослов’янської літературної мови, по-третє, Кирило і Мефодій протягом багатьох років провели життя серед західних і північних слов’ян і сприяли поширенню грамотності серед цих народів.

Отже, заглибимося більш детально в історію свята 24 травня, яке відзначають як День слов’янської писемності й культури.

Свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував, навіть, на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії.

Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства (вже тоді точилася боротьба між греко-православною Візантією і латино-католицьким Заходом за вплив на слов’янські племена), відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську) мову Євангеліє.

На початок ХІ ст. на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення літер.  Автором глаголиці вважають Кирила; її літери переважно пов’язані з грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої склалися алфавіти багатьох слов’янських народів. Донедавна кирилецею послуговувалися румуни і молдавани, але потім вони перейшли на латиницю.

Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських землях (у Галичині в ХІХ ст., у Закарпатті – на початку ХХ ст.) були відкинуті. Існує думка, що кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років. Щороку 24 травня в усіх слов’янських країнах вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія, а також День слов’янської писемності та культури.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2466802-sogodni-den-slovanskoi-pisemnosti-i-kulturi.html

           Символіка української вишиванки

   

Українки завжди вважалися представницями однієї з найгарніших та найколоритніших націй. Їх краса оспівана піснями, літературними творами та живописом. Важко собі уявити образ такої красуні без прикрас та без української вишиванки. Вишиванка – це особливий вид мистецтва, де кожен візерунок транслює свою нечутну енергетику.

В сучасному народному середовищі знають символіку вишивки та спроможні пояснити її. Народна традиція вишивки останнім часом була зведена до рівня декоративно-ужиткової, коли вишивка виконувалася заради декору. Народна вишивка сорочки – це геометрія, коли навіть графічний орнамент подається графічно. Слово «сорочка» вживається у первісному значенні. «Народитися в сорочці» - значило в Україні, бути щасливим у житті. Сорочка – це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять гармонійну долю людини. Недаремно у нас 9 березня святкується День Сорока святих, а на Великдень найбільше шанують писанку-берегиню «сороківку». Ця доленосна українська сорочка, оспівана в казках та легендах, надавала чарівну силу кожному братові, чоловіку, кожній жінці. Герой, одягнувши сорочку на тіло, стає нездоланним, перероджується на безсмертного витязя, сорочка якого не зношується. Отже, старовинні вишиванки України бережуть прадавні магічні знаки, які виникли у давнину і передавались від покоління до покоління. Так була відтворена і збережена священна сила українського роду і енергії природи.

Сто літ тому на виготовлення подібних вишиванок йшло 8 км пряденої вручну нитки, а процес від вирощування рослин для полотна до шиття виробу займав майже рік. Складну вишивку виконували цілу зиму. При цьому враховували символіку швів та стежків вишиванки. Умінню читати вишивку можна навчитися в бібліотеках і музеях м. Краматорськ, таких музеях, наприклад, як Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара». В Україні було свято вишивальниць – це день Варвари 17 грудня.

Слід пам’ятати, що на чоловічих вишиванках не має бути суто жіночих символів і навпаки. Значення певних орнаментів залежить від поєднання окремих елементів і їхнього порядку. Одяг, на якому кожен стібок було зроблено з любов`ю, слугував високій меті – забезпеченню щасливого майбутнього та оберегом від злого. Вишивання має свої прикмети, а картини здатні здійснювати мрії. Навколишня природа була джерелом натхнення для вишивальниць, які намагалися її красу перенести у своє життя.

Восьмипроменева зірка – символ любові, людини, яка призначена долею. Символ як чоловічий, так і жіночий. Це талісман, який дає силу власнику, оберігає від бід, не підпускає хвороби, даруючи благополуччя. Цей знак вишивають як оберіг в далеку дорогу.

Пейзаж – символ успіху і сприятливих можливостей, вишите дерево – довголіття. Вишити пейзаж – означає знайти можливості для вирішення проблем.

Ромб – символ жіночої основи в природі, божества, яке «відає» процесом народження, відродженням природи навесні. Це символ добробуту, продовження роду. Ромб с хрестом всередині був символ родючості. У кожній частині ромба, розділеної хрестом, були точки, що символізували насіння.

Мак – символ кохання та здійснення бажань. Також він є символом народної пам`яті, скорботи та суму за загиблими.

Кінь – приносить сприятливі зміни у житті. Це символ перемоги та влади. Парна вишивка тварин або птахів сприяє сімейному благополуччю, зустрічі зі своєю половинкою.

Коло – символ цілісності, безконечності, безперервності буття. Як символ сонця, він означає життєдайну енергію. З цим символом пов`язані зображення сигми та сварги.

Сварга (із заокругленими відрогами у правий бік) – це хрест у русі, який несе добро, розвиток. Цей знак означав силу домашнього вогнища, родинне щастя, сприяв народженню дітей, був символом удачі, довголіття, здоров`я і життя.

Парні птахи в народному мистецтві уособлюють вірне кохання, щастя, чим і пояснюється їх розміщення на весільних рушниках.

Сигма, S – подібний мотив – символізує захист, достаток, оберіг від негативних впливів на людину. Цей знак зміцнює енергетичне поле людини.

Голуб та голубка – символи любові, вірності, сім`ї. Голуб був символом світу, у християнстві був символом Святого Духа.

Півень – це символ щастя, чоловічого здоров`я, багатства та процвітання. Півень – символ сонця та небесного вогню. У давніх слов`ян був звичай приносити півня в жертву, молячись Сварогу. Він символізує також перемогу добра над злом, дня над ніччю, так як він вранішнім співом віщує відродження світла.

Хрест – символ чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів та пір року, гармонії чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Вертикальна лінія хреста – чоловіча, а горизонтальна – жіноча.

Ластівка – супутниця людської оселі, символ доброї звістки, зміцнення господарства.

Пави – птахи сімейного щастя, завжди зображуються в парі. Пава – жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, благословляючи молодят. На весільних рушниках ці птахи мають над собою символ Божого благословення – вінець чи вінок. Дівчата з Полтавщини вплітали у весільний вінок павичеве пір`я. Шлюбну пару також символізували соколи, голуби та півні.

Українська вишивка – орнаментальне рунічне письмо пра-українців; за даними дослідників, слово «руна» в українському контексті означає «щось вартісне», в давньогерманському алфавіті означало літеру, а у фінських народів означало пісню. «Руни» - це ще й молоді пагони, зелена поросль, що має збірний аналог: «Рунь», так, як самоназва українського племені Русь, як назви квітів рута та ружа. Ще до того, як люди стали користуватися Мовою, мабуть, виникла вишивка.

«Квітка Перуна», «косий хрест», хрест у колі, риба та інші символи вишивки зустрічалися у різьбленні одвірків, мисників, сволоків хат, на скринях, керамічному посуді, на писанках, речах домашнього вжитку, рушниках та килимах, - у всьому космічному просторі любові, який ми називаємо Українською Хатою.

І форма хати, і зарубки на порозі, висота дверей, форми мисників, печі, колиски, скрині, речей вжитку та одягу мали творити не лише затишок, бути зручними, - усі разом вони створювали умови, аби людина перебувала у здоров`ї та силі.